Чи є сумісними такі поняття як "війна" і "кохання"?

Адже війна – то про смерть, а кохання, – то про життя. Втім, незалежно від випробувань, які випали на долю українців, зокрема, військових, вони не перестали бути людьми, а отже не втратили здатність кохати. Якби про кохання можна було б говорити лише однією мовою, це була б мова української поезії.

«Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями…» ( Т. ШЕВЧЕНКО)

"Скільки років кохаю,

а закохуюсь в тебе щодня..." (Л. Костенко)

"Я жив би з тобою на дикому острові

чи в затінку кришталевої люстри

бо жити з тобою — нормально і просто

й життя не минає пусто..." (Ю. Іздрик)

"Мені ти приснилась давно,

ввійшла ти у думи мої.

Я море люблю, бо воно

нагадує очі твої..."(В. Сосюра)

Війна зачепила кожного з нас. Зараз ми вчимося жити по-новому: вбивати ворогів і народжувати дітей, оплакувати загиблих і плакати від щастя на власному весіллі, змінювати цивільний одяг на військову форму і хід історії, підтримувати тих, хто втратив найрідніших і своє ментальне здоров’я у відносній нормі. Ми мріємо, віримо і все це з почуттям кохання!!! Де є кохання, там є життя!

[media=]